Поточні

Дитячі будинки і проблема усиновлення

Опит населення в 100 населених пунктах 44 областей, країв і республік Росії. Інтерв'ю за місцем проживання 30-31 липня 2005 р.. 1500 респондентів. Додатковий опит населення Москви - 600 респондентів. Статистична погрішність не перевищує 3,6%.

Діти, що виховуються в дитячих будинках, - хто вони? В більшості своїй опитані упевнені, що основний контингент дитячих будинків складають діти, що потрапили туди при живих батьках, - тобто "отказникі", і діти з "неблагополучних сімей", чиї батьки позбавлені батьківських прав (про це говорять 77%, і лише 5% опитаних вважають, що вихованці дитячих будинків - це найчастіше діти, чиїх батьків немає в живих).

Відзначимо, що на думку 15% учасників опиту, відмова від своїх дітей у ряді ситуацій допустима і виправдана. При цьому іноді подразумеваются випадки, коли відмова від дитини полегшує долю батьків (наприклад, якщо дитина важко і невиліковно хворий - 3% відповідей), але частіше - ситуації, коли приміщення в дитячий будинок полегшує долю дитини: якщо батьки матеріально неустроєнни, непрацездатні, якщо вони - неповнолітні, якщо не можуть забезпечити дитині нормальний зміст і виховання (в сумі 7% відповідей); згадувалися також і ситуації, в яких дитину потрібно забирати в судовому порядку: якщо батьки алкоголіки і в цілому дітьми не займаються (в сумі 5% відповідей).

На думку більшості респондентів (79%), вихованці дитячих будинків відрізняються від дітей, що ростуть в сім'ї, - не тільки тим, що вони обділені батьківською увагою і любов'ю (про це згадали 18% респондентів), але і фундаментальними особливостями психіки і характеру. В основному респонденти говорили про негативний відбиток дитбудинківського виховання - характеризували дитину з дитбудинку як недостатньо социалізірованних: розумово і психічно нерозвинених (про це сказали 10% респондентів), агресивних і запеклих (9%) або, навпаки, замкнутих і закомплексованних (7%), беззахисних і непристосованих до життя (6%), таких, що насторожено відносяться до людей (5%). Деякі, втім, відзначали, що дитина з дитбудинку, навпаки, набагато більш дорослі, самостійні і пристосовані до життя, чим їх однолітки, що ростуть в сім'ях (5%).

Отже, в представленні більшості опитаних, дитина з дитбудинку - діти неблагополучні. І хоча тільки 3% опитаних думають, що вихованці дитячих будинків ніколи не стають успішними людьми, переважає думка, що вони - потенційні невдахи: 66% опитаних вважають, що вони рідко добиваються успіху, і лише 15% - що часто. Десята частка опитаних (11%) думають, що вихованці дитячих будинків нічим не відрізняються від дітей, що ростуть в сім'ї. Характерний, що помітно частіше за інших про це говорять респонденти з освітою нижче середнього, які, до речі, вище, ніж інші, оцінюють шанси дитини з дитбудинку на життєвий успіх (21% з них вважають, що вихідці з дитячих будинків часто добиваються успіху, - проти 15% по вибірці). А ось респонденти з вищою освітою, навпаки, частіше інших говорять про відмінності дитини (90% проти 79%) з дитбудинку і набагато менш оптимістично оцінюють їх шанси "вибитися в люди". Очевидно, тут виявляється відмінність уявлень про цінність сімейної атмосфери і сімейного виховання.

Досить багато учасників опиту - 16% - в принципі допускають для себе можливість усиновити дитину з дитячого будинку. Частіше інших це молоді люди у віці до 35 років (26%), громадяни з вищою освітою (22%) і володарі порівняно високих - більше 3000 рублів на члена сім'ї - щомісячних доходів (21%), тобто представники груп, що мають в своєму розпорядженні певні соціальні ресурси. Причому майже дві третини опитаних, таких, що допускають можливість усиновити дитину з дитбудинку (61%), говорять, що таке бажання у них виникало (в цілому по вибірці - 21%, серед тих, що виключають для себе можливість усиновлення - 14%). Показово і те, що респонденти, що допускають можливість усиновлення, значно частіше, ніж інші, заявляють про особисте знайомство з людьми, що вже усиновили дитину з дитбудинку (31% - при 21% по вибірці в цілому).

Більшість росіян (54%) вважають, що сьогодні в Росії усиновити дитину з дитячого будинку складно; протилежна думка - що це просто - висловлюється втричі рідше (18%). І 59% опитаних виступають за полегшення процедури усиновлення дитини з дитбудинку росіянами, причому серед тих, хто допускає можливість усиновлення для себе, - 71%.

Коли ж мова заходить про усиновлення російських дітей-сиріт іноземцями, ситуація міняється: тільки 18% опитаних висловлюються за полегшення процедури усиновлення, тоді як 62% - навпроти, за її посилювання. Очевидно, багато в чому такий розподіл думок обумовлений тією увагою, яку вітчизняні ЗМІ приділяють випадкам, коли російські діти виявляються жертвами жорстокого звернення з боку зарубіжних усиновітелей. На думку 40% опитаних, в іноземних сім'ях з усиновленими дітьми з Росії часто звертаються жорстоко, 32% - вважають, що такі випадки рідкісні, 1% - що такого не буває взагалі. На аналогічне питання про ситуацію в російських сім'ях респонденти відповіли інакше: 22% вважають, що з усиновленими дітьми часто звертаються жорстоко, 38% - що це відбувається рідко, 5% - що такого не буває.

Показово, що наші співгромадяни значно упевненіше судять про положення усиновлених російських дітей за кордоном, чим в російських сім'ях: якщо на питання про поширеність практики жорстокого поводження з цими дітьми в Росії важко відповісти 36% респондентів, то на питання про її поширеність в сім'ях іноземних усиновітелей - 26%.

Більшість респондентів (52%) вважають, що для дитини з дитячого будинку краще, якщо його усиновляє російська, ніж іноземна сім'я (протилежну думку висловили 11% опитаних, інші - важко з відповіддю). Втім, порівняно небагато (6%) аргументували цю точку зору посиланнями на жорстоке поводження з російськими дітьми за кордоном ("там з наших дітей знущаються"; "російські люди кращі, а вони - звіри"; "у нас хоч своєю смертю, а там - вбивають").

Значно частіше (15% відповідей) йшлося про те, що дітям легше жити в знайомій, звичному середовищу ("у російській сім'ї дитині прівичнєє, йому знайома і мова, і звичаї, і вдачі"; "удома і стіни допомагають"; "дитині легше буде адаптуватися в російській сім'ї"). Ще частіше (20%) респонденти говорили, що діти повинні залишатися на Батьківщині, причому в частині таких висловів акцент робився на інтересах самих дітей ("Батьківщина - рідна стихія"; "хай в своїй країні живуть"), а в частині - на "державних міркуваннях" ("він тут народився і повинен принести користь"; "ми повинні зберігати свій генофонд, це ж питання національної безпеки").

Респонденти, що вважають, що для дитини краще, якщо його усиновлять іноземці, як правило, пояснювали свою точку зору тим, що за кордоном вище рівень життя, якість медицини, соціального захисту і т.д.

Значна частина росіян (39%) вважає, що іноземцям в принципі не слід дозволяти усиновляти російських дітей (протилежної думки дотримуються 49%), причому якщо серед молоді за таку заборону висловлюються 29%, то серед тих, хто старше 55 років, - 51% опитаних. Показово, що респонденти, що допускають для себе можливість усиновлення дитини з дитбудинку, висловлюються проти усиновлення їх іноземцями значно рідше, ніж ті, хто для себе особисто таку можливість повністю виключають (30% і 42% відповідно). 

ДЖЕРЕЛО http://www.ourchildren.com.ua