04.12.2007Долю не обирають Життя кожної людини, сповнене різними життєвими ситуаціями які приносять їй то сум то радість, це закон нашого земного життя і ми вимушені йти таким шляхом. 
Життя Борсукової Наталії Олександрівни проходило так, як у всіх людей: сім’я, добрі діти, хлопчик та дівчинка, свій будиночок у столиці, робота. Але неприємностей ніхто ніколи не чекає, вони приходять та ставлять нас у безвихідь. Молода красива донька Тамара, як всі діти займалась в школі, допомагала по господарству, та раптом мама стала помічати різкі негативні зміни у поведінці дочки. Виявилось, що дівчинка вживає наркотики. Зрозуміти все те, що пережила Наталія зможуть тільки ті, чия сім’я теж потрапила у таку біду. Як не намагалась Наталія боротись, благати, звертатись у різні установи, результату не було, та і сама Тамара казала «Мамочка я і з цим ядом жити не в силах, та і без його не можу». Материнське серце всетерпляче, всепрощаюче, та ще є відрада, адже молодший син Юрій, який на той час займався спортом і досягнув немалих результатів, надавав Наталії сил. У своєму молодому віці він грав за районну футбольну команду, виступав на різних змаганнях, чотири рази виїжджав за кордон. Та і тут на Наталію чекала біда. Одного разу на змаганнях Юра отримав травму, його обстежили, пролікували, та покращення не настало. Після більш ретельного обстеження виявили новоутворення у головному мозку, яке збільшуючись, повністю паралізовувало роботу ніг. Згодом Юра вже не зміг самостійно пересуватись. Наталія заради сина влаштувалась на роботу до онко-центру, де могла проводити обстеження та консультації. А час плинув. Старша донька Тамара все більше погрузала в наркотичній залежності, та ще й вийшла заміж за наркозалежного. В результаті на світ з’явилась маленька Дашенька, яку Наталія вимушена була взяти до себе, адже батькам було не до дитини. Відповідальність цієї мужньої жінки просто дивує, маючи скільки проблем вона ніколи не проходила осторонь чужої біди. Несучи свій життєвий тягар, вона завжди допомагала сусідам, знайомим, всі йшли до Наталії Олександрівни. Доглядати за сином, виховувати онуку і працювати, - таке під силу не всім, а здаватись не можна. Пройшов деякий час і Юрій почав робити свої перші кроки, це була і радість для нього і нагорода за неймовірні труди мамі. Сонячні промінчики надії почали пробиватись у Наталієному житті. Дашенька хоч і народилась ослабленою та швидко підростала, перетворюючись на маленьку принцесу, трошки гомінливу та кокетливу. Тамара зі своїм чоловіком жили в селі біля міста, навідувались не часто, а при черговому візиті заявили що Тамара вагітна. Тож ми наблизились до 21 вересня 2007 року, коли і побачив цей білий світ Данилко. Дітки, які знаходяться в утробі матері вживаючої наркотичні речовини, через гематоєнцифалічний бар’єр, який їх захищає від шкідливого впливу організму матері, все рівно отримують дози цих наркотичних речовин. Тож у Дані після народження почалась наркотична «ломка» і лікарі вимушені були застосовувати специфічне лікування для того, щоб зберегти життя дитині. До того ж, він народився ВІЛ інфікованим. Лікарі наполягали на відмові від малюка, та прибігши у відділення, бабуся Наталія сказала, що ні за що нікому не віддасть онука, а сама виховає! Після лікарні через деякий час Тамара зникла. Знайшлась тільки тиждень тому у ізоляторі тюрми на «Лук’янівці». Доречі, чоловік її теж перебуває там. Нещодавно Юрій, який почав потихеньку ходити, був зупинений на вулиці патрульними міліціонерами та по підозрі у тому, що він п’яний був так побитий, що на даний час знаходиться у травматологічному відділенні. На даний момент ми маємо: *виснажену життям Наталію Олександрівну * напівзгорівший будинок * коштів на життя не має *є надія і доброта до людей Михайло Щербина detdom.info
Поділитися з друзями:
А ведь у Натальи внучка Дашенька, которой почти 5 лет и ее растущему организму ОЧЕНЬ нужны витамины! 
Теперь давайте подумаем. как у вас это забрать... Мы находимся территориально возле Дворца Украины. У нас там маленький офис- можно оставить в любое время! Если не очень удобно- мой муж работает возле вокзальной, но мог бы подъехать к какойто станции метро. Желательно поскорее передать, потому что к этой семье едет на машине моя сотрудница, чтоб машину дважды не гонять, а разом все перевезти. 
