Мені здається, що я знала про дітей-сиріт завжди. Але на той час це був інший світ: ми не заважали і не допомагали один одному. Так було до того дня, коли я вперше відвідала дитячий будинок…
Я згадую про дітей з дитячого будинку часто. Коли мені добре і весело хочеться поділитися радощами, яких так мало у їхньому маленькому житті. І коли мені особливо сумно і самотньо, саме час згадати про них.
Де ти, малюк? Мої негаразди минуть завтра чи через тиждень, а коли минуть твої? У мене є теплий дім, чашка гарячого чаю та улюблена книжка. А що є у тебе? Хто є у тебе? У кращому випадку, зручні джинси та найулюбленіша іграшка. Може бути, тільки їй ти і можеш розповісти про свій смуток. Немає поруч ні мами ні тата, здатних захистити і пожаліти.
Розмірковуючи таким чином, я відчуваю, що потрібно терміново щось робити. Але що? Звичайно мої плани грандіозні і, щонайменше, націлені на врятування всього світу. Та чи врятуєш весь світ лише думками та планами? Відповідь однозначна - ні. Отже, треба збиратися в дорогу. Адже, я впевнена, лише поспілкувавшись з дітлахами та працівниками дитячого будинку зрозумію, як я можу допомогти найкраще. Отже:
1. Що в мене є? Мало грошей, не дуже багато часу, але є сили і бажання. Це означає, що я не можу купити вантажівку апельсинів, бананів і цукерок, але можу зібратися і поїхати в дитячий будинок. Це вже чимало. Для тих же, чий матеріальний стан дозволяє привезти дітям подарунки, потреби можливо знайти у базі даних на http://www.detdom.info. Завжди безпрограшний варіант - це набір канцтоварів, засоби особистої гігієни, спортінвентар.
2. Кого я візьму із собою? Звісно, друзів. З компанією веселіше, і зробити можливо більше. А раптом не захочуть їхати? Тоді однодумців завжди можливо знайти на форумі (гіперпосилання на тему на форумі) і detdom.info у самітності не залишить. Це, до речі, розширить коло спілкування.
3. Куди їхати? Дитячий заклад або лікарню можливо підібрати на сайті у залежності від місця мешкання і наявності транспорту. detdom.info зможе допомогти порадою, коли і куди поїхати, поділиться матеріалами та інформацією. Слід звернути особливу увагу на вік дітей, які перебувають у закладі.
Дитячий будинок – в такому закладі перебуває близько 30 – 40 дітлахів від 3 до 16 років. З такою невеликою групою легше за все знайти контакт через різноманітні ігри та конкурси. Як правило, у такому закладі є ігрові кімнати, в яких Ви з дітьми зможете організувати невеличке свято з читанням казок та розгадуванням загадок.
Школа-інтернат – в школі-інтернаті живе і навчається від 150- до 300 дітей віком від 7 до 16 років. Таку юрбу досить важко контролювати, але для першого знайомства підійде концерт (вистава) з конкурсами для малечі. Якщо Ви вирішите поділитися з дітлахами своїми знаннями англійської мови, математики тощо, то таку роботу вже слід продовжувати з окремою групою 10-15 дітей. Це може бути окремий клас або просто група з бажаючих отримати знання.
Діти, які виховуються в школах-інтернатах відчувають гостру потребу в одязі, взутті та предметах особистої гігієни. Тому буде доречним перевірити власний гардероб на наявність речей, які вже не використовуються, але ще в доброму стані, а також запропонувати це зробити друзям. В таких закладах не вистачає також канцтоварів і книг у бібліотеці.
Будинок дитини – в будинку дитини перебувають дітки віком від народження до 6 років. Не ображайтеся, якщо керівництво закладу не допустить Вас до дітей – по-перше, вони турбуються про їх безпеку, по-друге, про їхнє здоров’я – імунітет дітей слабкий, тому найдрібніша інфекція може дуже сильно нашкодити. Цілком можливо, що у Ваша допомога обмежиться передачею подарунків. У таких закладах завжди доречні памперси та миючі засоби.
Дитячий будинок сімейного типу - окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Дитячі притулки – соціальні заклади, діяльність яких спрямована на допомогу дітям, які були вимушені залишити або самі залишили сім’ю чи дитячі заклади, де вони виховувались, і не мають певного місця проживання. В таких закладах діти перебувають не більше 3 місяців, після чого їх передають на виховання у дитячий будинок або школу-інтернат. Тут завжди будуть раді одягу та взуттю, а також іграшкам та книжкам.
Зрозуміло, що відвідини дитячого закладу, де вимушені виховуватись діти-сироти, особливо вперше, може викликати порив емоцій. Але постарайтеся не виказувати дітям вашого смутку. Адже Ви приїхали в гості не для того, щоб разом поплакати над життєвими проблемами, а щоб спільними зусиллями вирішити їх.
Особливо тяжко відчуваеться смуток в будинках дитини, де діти зовсім маленькі і беззахисні, а також в спеціалізованих школах-інтернатах для дітей з особливими потребами, де виховуються тяжкохворі діти. Тому будьте готові морально до цієї поїзки.
Пам’ятайте! Ніякого смутку – тільки посмішка.
4. Потрібне спілкування з викладачами. Не треба забувати, що за українським законодавством директор є опікуном усіх дітей, що мешкають у дитячому закладі і відповідає за них. Цім може пояснюватися можлива прохолода при зустрічі, але не потрібно сумувати.
Перед першою поїздкою потрібно подзвонити директору, розпитати про потреби, запропонувати свою допомогу і розповісти про плани. Крім того, привезти дітям недорогі подарунки (щось з канцелярії, книжки, памперси для малюків) може кожний, а це відразу розташує до Вас працюючих там людей.
Не варто тільки везти без згоди керівництва продукти харчування. Крім того, варто дізнатися, як зручніше доїхати до дитячого закладу. Впевнені, як тільки директор та вихователі отримають підтвердження ваших добрих намірів, питання буде закрите. А тим більше, якщо намагатися їздити постійно і стати справжніми друзями їхнім вихованцям.
5. Що там будемо робити? Чим доросліші діти, тим складніше з ними налагодити контакт, але тим більше їм це потрібно. У них і проблеми вже недитячі. Щоб увійти у довіру можливо почати з ігор. Далі можна підготувати перегляд загальноосвітніх фільмів чи фільмів соціального характеру з послідуючим його обговорюванням. Звісно тематику фільмів слід узгодити з керівництвом закладу. В даному випадку допоможуть поради з розділу “Більше, ніж гроші”. Пам’ятайте! Спілкування – найкращий подарунок для дітей. Спитайте їх про улюблені шкільні предмети, викладачів, книжки, позакласну роботу.
6. Чи зможу я їздити до дитячого будинку постійно? Про це я поки не знаю, а відтак, не потрібно давати дітям ніяких обіцянок. Особливо важливо – це не дати дітям відчуття того, що ви станете їхніми батьками (адже вони у всіх відвідувачах хочуть бачити саме це). Адже краще не обіцяти, ніж пообіцяти і не зробити.
7. Офіційно оформіть передану допомогу. Якщо Ви збираєтеся передати дитячому закладу цінний подарунок (телевізор та ін.) або посильну допомогу (памперси, ковдри та ін.), то краще оформити це актом прийому-передачі.
8. Обов’язково поділіться результатами поїздки з усіма. Спробую написати статтю і розміщу на сайті або хоча б перешлю інформацію про потреби закладу та фото. Це може долучити увагу інших небайдужих, а тому, і ефективність збільшиться.
Поділитися з друзями:
.
