Зустріч з нашими особливими друзями із Залучанського дитячого будинку-інтернату це завжди ціле море радісних емоцій. Не стала винятком і поїздка волонтерів БО «]]>Українська благодійницька мережа]]>» до інтернату у суботу, 16 липня. Ми їхали з надією, що погода сприятиме відпочинку на свіжому повітрі. Так і сталось, хоча ранок був похмурим, але коли ми перетнули подвір’я інтернату на небі з’явилось сонце. Тому всі вихованці, яких мали можливість вивести чи винести на вулицю, змогли насолодитись відпочинком, іграми та спілкуванням на подвір’ї закладу.

Дуже цікаво було спостерігати за тим, як Даринка, яка сама пересувається на візку, пробувала возити візочок у якому знаходився Богданчик. У свою чергу Сашко провів декілька екскурсій до місця де пасуться його улюбленці – коні, а також продемонстрував свої навики у читанні подарованої книжки. 

Також під час візиту до будинку бала нагода відвідати вихованців, що зараз перебувають у відремонтованій кімнаті № 37. Вона особлива тим, що має спеціальні зручні ліжка та більше ігрового простору. Більше про кімнату читайте тут: 

]]>http://www.ubm.org.ua/novyny/shchaslivi-meshkanci-povnistyu-onovlenoi-kimnati-zaluchanskogo-ditbudinku-internatu.html]]>

Нагадаємо, що десятеро щасливих мешканців переселилися в цю кімнату трохи більше двох місяців тому, але та свобода, яка у ній доступна, навіть за такий короткий проміжок часу дала помітні результати. Діти почали значно більше рухатися. Маленька дівчинка Євгенія з деформованими ніжками, яка може лише повзати, намагалася ротиком рухати фігури на ігровій головоломці.

Таня, котра раніше жила у віддаленій кімнаті 3-ї групи та (!) надто багато часу була ізольована у залізному ліжку, хоч і звикла до лежання, але без будь якої сторонньої допомоги легко підіймалася та ходила по кімнаті. Степан, який теж раніше більшість часу проводив у ліжку, легко повзає на колінах, любить підповзати до гостей та обіймати їх. Він не може розпрямити ніжки і я не знаю, чи можна зробити йому операцію, але гадаю, що завдяки допомозі справжніх лікарів це було б можливо. І таких історії може бути значно більше...

Зараз у Залучанському дитбудинку є ще 5 таких кімнат "закритого рухового типу", якою донедавна була кімната №37, і разом ми можемо їх змінити!